художнє виконання

См. также в других словарях:

• художній — я, є. 1) Який стосується мистецтва, відтворення дійсності в образах. Художнє слово. Художній фільм. •• Худо/жня самодія/льність одна з форм народної творчості; виконання творів мистецтва перев. аматорськими колективами. 2) Який стосується… …   Український тлумачний словник

• ансамбль — лю, ч. 1) Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. || Художня узгодженість, злагодженість у виконанні артистами драматичного, музичного і т. ін. твору. 2) Музичний твір або окрема частина його …   Український тлумачний словник

• ексцентрика — и, ж. Художній прийом загострено комедійного зображення дійсності. •• Музи/чна ексце/нтрика виконання музики в цирку та на естраді незвичними, трюковими способами або на спеціальних ексцентричних інструментах – пилках, сковорідках та ін …   Український тлумачний словник

• камерний — I а, е. 1) Прикм. до камера 1). 2) спец. Який складається з камер (у 2 знач.). II а, е. 1) Призначений для невеликого приміщення та нечисленної аудиторії. 2) Признач. для виконання невеликою кількістю музикантів солістів або ансамблями з кількох… …   Український тлумачний словник

• танець — та/нцю, ч. 1) тільки одн. Вид мистецтва, у якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла. Теорія танцю. 2) Сукупність пластичних і ритмічних рухів певного темпу й характеру, що їх виконують у такт певній музиці …   Український тлумачний словник

• типаж — у/, ч. 1) Людина з характерною зовнішністю, що служить моделлю для художника, скульптора, фотографа. || кін. Актор, що за своїми зовнішніми даними підходить для виконання певної ролі. 2) Художній образ, тип в образотворчому та сценічному… …   Український тлумачний словник

• умовний — а, е. 1) Встановлений або визначений за домовленістю між ким небудь; зрозумілий, відомий тільки тим, хто домовився. || Який виробився в якомусь соціальному або професійному середовищі; штучний. 2) Викликаний, спричинений конкретними обставинами,… …   Український тлумачний словник

• форма — и, ж. 1) Обриси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд. || мн. Обриси частин людського тіла, людської фігури. 2) Пристрій, шаблон, за допомогою якого чому небудь (перев. якійсь масі) надають певних обрисів, якогось… …   Український тлумачний словник

• шкільний — а/, е/. 1) Стос. до школи (у 1, 2 знач.). || Належний школі. || Признач. для школи, пов язаний з перебуванням, навчанням у ній. || Пов язаний з навчальним процесом у школі. || Який працює в школі. Шкільний учитель. Шкільний сторож. || Який… …   Український тлумачний словник

• канон — (грец. < семітської міра довжини) Сукупність обов язкових до виконання художніх засобів і прийомів. Широко застосовувалась в архітектурі й монументальному мистецтві Стародавнього Сходу, Античності, Середньовіччя; в європейській культурі… …   Архітектура і монументальне мистецтво

• комбінаторика — (лат. сполучати) Один з композиційних засобів, що полягає у складанні значної кількості варіантів із заданих елементів, що досягається їх чергуванням, попарним з єднанням, перестановкою, дзеркальним повтором. Використовується для виконання… …   Архітектура і монументальне мистецтво